Дзюдо

Дзюдока (дзюдоїст)[ред. | ред. код]

Традиційно, дзюдока (яп. 柔道家 дзю:до:ка, букв. (той хто займається дзюдо) називали майстра з 4-го кю і вище. Суфікс -ка ( 家 ) , при додаванні до іменників, означає, що людина має досвід і спеціальні знання з певного питання. У сучасному дзю-до значення титулу дзю-дока, використовують стосовно усіх, хто займається дзю-до.

Учитель дзю-до називається сенсей ( 先生? ). Слово сенсей виходить зі слів сіна (до) і сеї (життя) – тобто той, хто передував вам. Традиційно, ця назва використовувалась для викладачів, які мають 4-й дан і вище. дзюдоїстів рангом нижче 4-го дану називали Кенкю-сеї ( 研究生? , стажер)

На сьогодні термін сенсей стає загальним для звертання до інструктора будь-якого дана.

Система рангів у дзюдо (Кю — Дан)[ред. | ред. код]

1883 року Дзігоро Кано ввів систему рангів Кю-Дан, (учнівські ступені — кю, майстерські — дан) Спочатку Кано присудив перший дан двом своїм учням Сіро Сайго і Цунедзіро Томіта. Згодом цю систему перейняли й інші бойові мистецтва Японії.

Для здобуття учнівських та майстерських ступенів претенденти здають іспити, які містять тести на знання базової техніки, ката, знання теорії і філософії. Крім того, для складання іспиту на певний ступінь претендент обов’язково повинен виконувати вимоги на всі попередні ступені. Традиційно, дзю-дока (яп. 柔道家 дзю: до: ка, букв. (той хто займається дзю-до) називали майстра з 4-го кю і вище. Інших називали кенкю-сей. Але тепер титул дзю-дока, використовують стосовно усіх, хто тренуються дзюдо. Майстри з 4-го кю і вище мають титул сенсей.

Учнівські пояси дзюдо.

Кольори поясів дозволяють візуально визначити рівень майстерності дзю-дока.

Учнівські ступені:

• 6 кю — білий пояс (рокю)
• 5 кю — жовтий пояс (ґокю)
• 4 кю — помаранчевий пояс (йонкю)
• 3 кю — зелений пояс (санкю)
• 2 кю — синій пояс (нікю)
• 1 кю — коричневий пояс (іккю)

Майстерські ступені:

Майстерські пояси дзюдо.

• 1 дан, шодан — чорний пояс
• 2 дан, нідан — чорний пояс
• 3 дан, сандан — чорний пояс
• 4 дан, йодан — чорний пояс
• 5 дан, ґодан — чорний пояс
• 6 дан, рокудан — білий з червоним
• 7 дан, січідан — білий з червоним
• 8 дан, хачідан — білий з червоним
• 9 дан, кюдан — червоний
• 10 дан, дзюдан — червоний

Протягом усієї історії дзю-до, лише шістнадцять майстрів здобували рівня 10-го дану. На сьогодні у світі є чотири таких майстра, серед них єдина жінка. Це американка японського походження Кейко Фукуда, яка почала займатися дзю-до 1935 року, а червоний пояс 10-го дану здобула 2011, у віці — 76 років

Становлення дзюдо припало на 1880-ті роки, важкий для бойових мистецтв період після реставрації Мейдзі. У той час серед лідерів Японії панувала політика запозичення західної культури і традиційним військовим мистецтвам (будо) було завдано значної шкоди — вони були оголошені «спадщиною дикості і варварства». Старі майстри припиняли вести заняття, деякі навіть вмирали в злиднях.

Рання історія дзюдо невіддільна від історії життя його творця — Дзіґоро Кано, видатного японського громадського діяча і педагога, чия діяльність була відзначена орденом Вранішнього сонця. Дзіґоро Кано з дитинства цікавився джиу-джитсу, в юності вивчав стилі джиу-джитсу шкіл Тендзін Сін’я Рю та Кіто Рю. На їх основі він розробив нову систему боротьби, якій дав назву Кодокан.

Назва “дзюдо” вже використовувалося до того часу в японських бойових мистецтвах як синонім назви джиу-джитсу але Дзіґоро Кано наповнив його новим змістом, оголосивши основою «Шлях» (до) самовдосконалення, а не техніку. Також вибором такої назви Кано хотів підкреслити гуманістичну спрямованість дзюдо, щоб зайвий раз відзначити його відмінність від джиу-джитсу, що розглядалася після реставрації Мейдзі багатьма людьми як заняття грубе, призначене тільки для вбивства, негідне для освіченої людини.

Кано не став включати в список дозволених до застосування на змаганнях з дзюдо ряд найнебезпечніших прийомів з дзюдзюцу, щоб зробити змагання якомога безпечнішими для учасників. При цьому травмонебезпечні прийоми продовжують вивчатися у формі ката.