Дзюдо

засновник Дзюдо

Дзигоро Кано

Засновник дзюдо – Дзігоро Кано. Народився 1860 року, він заснував дзюдо як систему фізичного, інтелектуального та морального виховання. У 1882 році він відкрив свою школу дзюдо, Кодокан, презентуючи принципи максимальної ефективності при мінімальних зусиллях і взаємної вигоди та благополуччя.

36085793233336_o

Хіфумі Абе

2021 року на чемпіонаті світу з дзюдо в Будапешті (Угорщина) золото в категорії до 66 кг у чоловіків виграв Хіфумі Абе з Японії.

teddi-riner-vernulsya-i-pobedil_1684063208548762990

Тедді Рінер (Франція)

Багаторазовий олімпійський чемпіон і чемпіон світу у важкій ваговій категорії.

1_48

Кларисса Агбегнену (Франція)

Багаторазова чемпіонка світу та Європи у ваговій категорії до 63 кг.

picture--900

Шохей Оно (Японія)

Олімпійський чемпіон і багаторазовий чемпіон світу у ваговій категорії до 73 кг.

Дзюдо, джюдо (яп. 柔道, じゅうどう, ”шлях беззбройної боротьби”) — японське бойове мистецтво і вид спорту, що виникло на основі джиу-джитсу. Основні правила, принципи тренувань і проведення змагань були сформульовані Кано Дзіґоро. Датою народження вважається день створення Кано першої школи дзюдо в 1882. Починаючи з 2011 року, 28 жовтня (день народження засновника дзюдо Дзіґоро Кано) щорічно відзначатиметься як Всесвітній день дзюдо.

Дзюдо є олімпійським видом спорту з Олімпіади 1964, яка проходила в Токіо. З 1988 в програму Олімпійських ігор включено також жіноче дзюдо. На Сеульській олімпіаді жіноче дзюдо було показовим видом, а в офіційну програму увійшло лише через чотири роки. Організацією міжнародних змагань із дзюдо опікується Міжнародна федерація дзюдо (IJF).

Місце для занять дзюдо[ред. | ред. код]

Татамі (яп. 畳) (первісне значення “згорнений і складений “) це мати, що використовують як покриття підлоги в традиційній японській оселі. У Японії площа кімнат традиційно вимірюється в татамі (яп. — 場 дзьо:). Приміщення у якому відбуваються заняття — доджьо (яп. 道場 до: дзьо:, «зал для тренувань»).

Змагання дзюдоїстів проходять на татамі розміром 8 на 8 або 10 на 10 метрів. Нині для дзюдо татамі виготовляється з литого поролону або пресованої поролоновою крихти.

Форма для занять[ред. | ред. код]

Дзюдоїсти займаються і виступають на змаганнях у дзю-догі(«гі» – «одяг»). дзюдогі складається з «увагі» (яп. 上衣 увагі, букв. «куртка»), штани «дзюбон» (яп. ズボン дзюбон, букв. «штани») і поясу «обі» (яп. 帯 оби, букв. «пояс»). Класичне дзюдогі білого кольору, саме в білих дзюдогі відбуваються змагання за правилами Японської федерації дзюдо, але в міжнародних і національних змаганнях, що проводяться за правилами IJF, для сприяння роботи суддів та спостереження глядачами, учасники одягнені в дзюдогі білого і синього кольорів. На татамі займаються босоніж, але для пересування в залі за межами татамі потрібні зарі – легкі капці.

Дзюдока (дзюдоїст)[ред. | ред. код]

Традиційно, дзюдока (яп. 柔道家 дзю:до:ка, букв. (той хто займається дзюдо) називали майстра з 4-го кю і вище. Суфікс -ка ( 家 ) , при додаванні до іменників, означає, що людина має досвід і спеціальні знання з певного питання. У сучасному дзю-до значення титулу дзю-дока, використовують стосовно усіх, хто займається дзю-до.

Учитель дзю-до називається сенсей ( 先生? ). Слово сенсей виходить зі слів сіна (до) і сеї (життя) – тобто той, хто передував вам. Традиційно, ця назва використовувалась для викладачів, які мають 4-й дан і вище. дзюдоїстів рангом нижче 4-го дану називали Кенкю-сеї ( 研究生? , стажер)

На сьогодні термін сенсей стає загальним для звертання до інструктора будь-якого дана.

Система рангів у дзюдо (Кю — Дан)[ред. | ред. код]

1883 року Дзігоро Кано ввів систему рангів Кю-Дан, (учнівські ступені — кю, майстерські — дан) Спочатку Кано присудив перший дан двом своїм учням Сіро Сайго і Цунедзіро Томіта. Згодом цю систему перейняли й інші бойові мистецтва Японії.

Для здобуття учнівських та майстерських ступенів претенденти здають іспити, які містять тести на знання базової техніки, ката, знання теорії і філософії. Крім того, для складання іспиту на певний ступінь претендент обов’язково повинен виконувати вимоги на всі попередні ступені. Традиційно, дзю-дока (яп. 柔道家 дзю: до: ка, букв. (той хто займається дзю-до) називали майстра з 4-го кю і вище. Інших називали кенкю-сей. Але тепер титул дзю-дока, використовують стосовно усіх, хто тренуються дзюдо. Майстри з 4-го кю і вище мають титул сенсей.

Учнівські пояси дзюдо.

Кольори поясів дозволяють візуально визначити рівень майстерності дзю-дока.

Учнівські ступені:

  • 6 кю — білий пояс (рокю)
  • 5 кю — жовтий пояс (ґокю)
  • 4 кю — помаранчевий пояс (йонкю)
  • 3 кю — зелений пояс (санкю)
  • 2 кю — синій пояс (нікю)
  • 1 кю — коричневий пояс (іккю)

Майстерські ступені:

Майстерські пояси дзюдо.

  • 1 дан, шодан — чорний пояс
  • 2 дан, нідан — чорний пояс
  • 3 дан, сандан — чорний пояс
  • 4 дан, йодан — чорний пояс
  • 5 дан, ґодан — чорний пояс
  • 6 дан, рокудан — білий з червоним
  • 7 дан, січідан — білий з червоним
  • 8 дан, хачідан — білий з червоним
  • 9 дан, кюдан — червоний
  • 10 дан, дзюдан — червоний

Протягом усієї історії дзю-до, лише шістнадцять майстрів здобували рівня 10-го дану. На сьогодні у світі є чотири таких майстра, серед них єдина жінка. Це американка японського походження Кейко Фукуда, яка почала займатися дзю-до 1935 року, а червоний пояс 10-го дану здобула 2011, у віці — 76 років

 

Становлення дзюдо припало на 1880-ті роки, важкий для бойових мистецтв період після реставрації Мейдзі. У той час серед лідерів Японії панувала політика запозичення західної культури і традиційним військовим мистецтвам (будо) було завдано значної шкоди — вони були оголошені «спадщиною дикості і варварства». Старі майстри припиняли вести заняття, деякі навіть вмирали в злиднях.

Рання історія дзюдо невіддільна від історії життя його творця — Дзіґоро Кано, видатного японського громадського діяча і педагога, чия діяльність була відзначена орденом Вранішнього сонця. Дзіґоро Кано з дитинства цікавився джиу-джитсу, в юності вивчав стилі джиу-джитсу шкіл Тендзін Сін’я Рю та Кіто Рю. На їх основі він розробив нову систему боротьби, якій дав назву Кодокан.

Назва “дзюдо” вже використовувалося до того часу в японських бойових мистецтвах як синонім назви джиу-джитсу але Дзіґоро Кано наповнив його новим змістом, оголосивши основою «Шлях» (до) самовдосконалення, а не техніку. Також вибором такої назви Кано хотів підкреслити гуманістичну спрямованість дзюдо, щоб зайвий раз відзначити його відмінність від джиу-джитсу, що розглядалася після реставрації Мейдзі багатьма людьми як заняття грубе, призначене тільки для вбивства, негідне для освіченої людини.

Кано не став включати в список дозволених до застосування на змаганнях з дзюдо ряд найнебезпечніших прийомів з дзюдзюцу, щоб зробити змагання якомога безпечнішими для учасників. При цьому травмонебезпечні прийоми продовжують вивчатися у формі ката.

Кілька технік дзюдо:

Іппон-сеонагі

техніка перекидання через плече

Осото-гарі

великий зовнішній підсіч.

Учі-мата

внутрішнє підхоплення стегна.

Томое-наге

кругове перекидання назад.

Кошик для покупок