Теніс

У XVI столітті практично всі французькі королі грали в теніс: тенісний зал було обладнано на королівській яхті Франциска I, Генріх II наказав збудувати тенісний зал в Луврі, а Карл IX в 1571 році, даруючи паризьким гравцям у теніс і майстрам, що виготовляли ракетки, право на гільдію, назвав теніс «одним з найблагородніших, гідних і корисних для здоров’я вправ, якими можуть займатися принци, пери і інші знатні персони». Одним з улюблених занять був теніс і для Генріха VIII Тюдора, який побудував зали для цієї гри в Вестмінстері і Хемптон-корті (останній використовується за прямим призначенням майже 500 років). Крім ченців і аристократів, теніс приваблював і маси: середньовічні університети будували зали, а городяни грали прямо на вулицях. До 1600 року в кожному великому французькому місті було по кілька залів, а в Парижі було понад 250 залів і понад тисячу відкритих кортів; в 1604 році була зроблена оцінка, згідно з якою у Франції могло бути вдвічі більше тенісних залів, ніж церков.

Тим не менш, протягом більшої частини своєї історії теніс залишався грою обраних. Мала кількість учасників матчу та обмежений простір для глядачів не дозволили йому стати по-справжньому народною розвагою, і вже через сто років навіть в Парижі було всього десять залів для гри в теніс, і ті в поганому стані. Тенісні зали стали пристосовувати для інших потреб, в тому числі для виступу театральних труп, і, згідно з «Оксфордською ілюстрованою енциклопедією театру», це зумовило форму майбутніх театральних залів. Один зі збережених залів для же-де-пома потрапив в історію як місце зборів депутатів Генеральних штатів від третього стану, за указом короля не допущених у звичайний зал засідань у 1789 у. Депутати, які оголосили себе Національними зборами, давати клятву зустрічатися до тих пір, поки у Франції не буде прийнята конституція^[2]. Тим не менше, з розвитком сучасного тенісу же-де-пом не припинив своє існування. Цей вид спорту був представлений на Олімпійських Іграх 1908 року, а сто років по тому у світі налічувалося близько п’яти тисяч його шанувальників, на певному етапі у Великій Британії дали своїй грі назву «справжнього» або «королівського» тенісу, щоб відрізняти його від поширенішої нової гри.

Винахід лаун-тенісу[ред. | ред. код]

В даний час достовірно невідомо, хто винайшов теніс, але, за найпоширенішою версією, родоначальником гри був майор Волтер Вінгфілд. Він придумав гру для розваги гостей на прийомах у своєму особняку в Уельсі та в 1873 році опублікував перші правила гри. Гра отримала одночасно дві назви:«сферистика» (англ. sphairistike від грец. σφαιριστική, що означає гру в м’яч) і «лаун-теніс» (англ. lawn tennis, букв.теніс для галявин). Як основу він використовував сучасний йому теніс (у наш час реал-теніс). У грі, придуманій Вінгфілдом, також простежується вплив бадмінтону. Так, спочатку висота сітки між половинами корту становила, як у бадмінтоні, більше півтора метрів, а лік йшов до 15 очок у кожному геймі (історія змін в правилах розглядається в розділі Еволюція правил). Як можливі батьки сучасного тенісу згадуються також британець Томас Генрі Гем і іспанець Аугурьо Перера, які адаптували гру рекетс, різновид тенісу, для трав’яних газонів у передмістях Бірмінгема ще в 1858 році, а в 1872 році заснували клуб любителів нової гри^[3]. Після появи гри Вінгфілда, Гем розробив правила для своєї гри, яку назвав пелота, а Лімінгтонський клуб перейменував також в лаун-теніс.

Передбачаючи комерційний потенціал лаун-тенісу, Вінгфілд запатентував його в 1874 році і почав продаж комплектів обладнання та підручників гри (по 15 шилінгів за ракетку, 5 шилінгів за дюжину м’ячів і 6 пенсів за підручник), але досить швидко втратив контроль над поширенням гри. Гра почала стрімко розвиватися у Великій Британії та США, куди її завезли вже на початку 1874 року. За перший рік продажів патентоване лаун-тенісне обладнання також було продано в Канаду, Індію, Китай і російському імператору, але ринок швидко наповнили товари конкурентів. У 1877 у Вінгфілд відмовився від продовження патенту.

Поява турнірів та національних асоціацій лаун-тенісу[ред. | ред. код]

Вже в 1875 році розроблені Вінгфілдом правила були змінені; новий звід правил був розроблений в Мерілебонському крикетному клубі. У липні 1877 року в Вімблдоні був проведений перший турнір з лаун-тенісу, організатором якого був Всеанглійський Клуб крокету і лаун-тенісу (англ. All England Croquet and Lawn Tennis Club). Учасники повинні були заплатити вступний внесок у розмірі одного фунта і одного шилінга, а глядачі платили за квитки по одному шилінгу. Турнір був відкритий для всіх охочих (всього брали участь 22 особи), приз переможцю коштував 12 гіней, і крім того розігрувався срібний кубок ціною 25 гіней^[4]. 1884 року в рамках Вімблдонського турніру були вперше проведені жіночий турнір (хоча вже за п’ять років до цього жінки розігрували чемпіонат Ірландії) і чоловічий парний турнір, а в 1913 році до них додалися змагання жіночих і змішаних пар (мікст). 1888 року була заснована Асоціація лаун-тенісу (англ. Lawn Tennis Association, LTA), яка в наступні роки встановила сорок три правила гри, багато з яких дійсні досі, і затвердила проведення 73 турнірів протягом десяти років.

Тенісний турнір в Торонто, 1881

Фінал жіночого Олімпійського турніру 1908, Лондон

Існують документи, які показують, що в США (Камп-Апачі, Аризона) в лаун-теніс грали незабаром після початку продажу наборів Вінгфілда, в 1874 році. Навесні того ж року був відкритий тенісний корт при Стейтен-Айлендському крикетному і бейсбольному клубі в Нью-Йорку. 1876 року в Наханті, штат Массачусетс, пройшов перший турнір з лаун-тенісу в США, а в 1881 році була створена Національна асоціація лаун-тенісу США (англ. United States National Lawn Tennis Association, USLTA), в наш час^[коли?] Асоціація тенісу США (англ. United States Tennis Association, USTA). Метою її створення були стандартизація правил змагань і проведення турнірів. До асоціації увійшли 34 лаун-тенісні клуби, які до цього грали кожен за своїми, відмінними від решти, правилам. Національний чемпіонат США серед чоловіків (англ. US National Men’s Singles Championship), який зараз називається Відкритий чемпіонат США, був вперше проведений у тому ж році в Ньюпорті, Род-Айленд (з того ж року в Торонто проводився турнір, що носить починаючи з 1890 року статус чемпіонату Канади, а сьогодні знаний як Rogers Cup^[5]). Відповідний жіночий турнір — Національний чемпіонат США серед жінок (англ. US National Women’s Singles Championships) — стартував у 1887 році.

До кінця століття лаун-теніс поширився в усьому світі. Перші лаун-тенісні клуби були створені:

• В 1875 році— в Шотландії, Бразилії і Індії
• В 1877 році— в Ірландії і Франції
• В 1878 році— в Австралії, Австро-Угорщині, Італії, Перу і Швеції
• В 1880 році— в Данії та Швейцарії
• В 1881 році — в Аргентині
• В 1882 році — в Нідерландах
• В 1883 році — на Ямайці
• В 1885 році— в Греції і Туреччині
• В 1889 році — в Лівані
• В 1890 році— в Єгипті і Фінляндії
• В 1892 році — в Південній Африці

Перший турнір з лаун-тенісу в Австралії пройшов у 1879 році, а з 1892 року розігрувався чемпіонат Німеччини.

В кінці 1870-х років лаун-теніс починає розвиватися в Росії. Перша лаун-тенісна секція була організована в Санкт-Петербурзькому крикет-клубі^[6]. Перший міжнародний турнір в Росії відбувся у 1903 році в Санкт-Петербурзі. Одночасно цей турнір був і першим чемпіонатом Санкт-Петербурга. Турнір проводився в чоловічому одиночному і парному розрядах за участю 15 російських і трьох іноземних тенісистів, які й здобули перемогу в обох розрядах^[7]. 1907 року пройшли перші Всеросійські змагання з лаун-тенісу, які виграв Георгій Брей^[8], а в 1908 році був заснований Всеросійський Союз лаун-тенісних клубів, головний керівний орган російського тенісу до 1918 року^[9].

У 1913 році представники 12 національних лаун-тенісних асоціацій в Парижі домовилися про створення Міжнародної федерації лаун-тенісу (англ. International Lawn Tennis Federation, ILTF)^[10]. Деякий час новостворена федерація проводила Чемпіонати світу з тенісу: на трав’яних кортах (Вімблдонський турнір), на твердих (фактично, ґрунтових) кортах і в приміщеннях.

Про популярність тенісу в кінці XIX століття свідчить той факт, що в 1896 році він був включений в програму Перших Олімпійських ігор сучасності разом з вісьмома іншими видами спорту. На першому Олімпійському турнірі з тенісу були розіграні два комплекти медалей — у чоловічому одиночному і чоловічому парному розрядах. Чотири роки по тому перший комплект олімпійських медалей в історії серед жінок був розіграний саме в тенісному турнірі^[11]. У рамках цієї ж Олімпіади пройшов і перший олімпійський турнір змішаних пар. Тенісний турнір проводився в рамках Олімпійських ігор до 1924 року, після чого був відновлений тільки в 1988 році.