Бокс

Ранній період історії боксу

Перше зображення бою було зроблено в шумерській печері в третьому тисячолітті до н. е., а давньоєгипетський рельєф другого тисячоліття до н. е. зобразив уже не тільки боксерів, а й глядачів. Але обидва бійця б’ються голіруч. У 1927 році американський археолог Спенсер виявив у Багдаді кам’яні плити з малюнком, на якому дві людини готуються до поєдинку. Прийнято вважати, що вік цієї знахідки — 7000 років.

Кулачні бої також описувалися в давніх індійських текстах: у Ведах, Рамаяні, Махабхараті. Свідоцтва існування боксу були знайдені і під час розкопок у містах Мохенджо-Даро і Хараппа.

Перші знахідки, що підтверджують боксування в рукавичках, датовані 1500—900 роками до нашої ери, на Криті й у горах Сардинії (2000—1000 до н. е.).

Бокс в Стародавній Греції

Ліванці й етруски називали бокс «пугілізмом». У Середземномор’ї не було поділу на вагові категорії, а клінч був суворо заборонений. У поєдинках не було раундів, і часто вони не обмежувалися за часом, закінчуючись нокаутом, визнанням поразки одним з учасників, а іноді навіть смертю. Хоча при тренуванні використовувалися рукавички, під час змагань учасники обмотували руки смужками з твердої шкіри, які захищали кулаки (кести).

Юнаки, які боксують. Давньогрецька фреска

Двадцять третя пісня «Іліади» Гомера докладно розповідає про боксерський поєдинок між Евріалом і Епеосом. Згідно з «Іліадою», бокс був уключений мікенськими воїнами в змагання на честь померлих. Інша легенда свідчить, що Тесей під час свого правління заснував різновид боксу, в якому два учасники сідали один навпроти одного і били кулаками, поки один із них не вмирав.

У 688 році до н. е. бокс був уперше включений у програму 23-х античних Олімпійських ігор. Уважають, що творцем правил кулачних поєдинків, відомих у той час як пігмахія (πυγμαχία), був Геракл. Існує легенда, що спартанці перед тим, як навчитися володіти мечем і щитом, також проходили школу боксу.

Змагання в Стародавній Греції проходили на квадратному майданчику, посипаному піском, а огорожею цього «рингу» були глядачі. За дотриманням правил стежив суддя — гелладонік. Якщо в установлений час жоден з учасників не поступався іншому — призначався обмін ударами без захисту. До участі в Олімпіаді допускалися тільки люди, народжені вільними. Тренування проходили в спеціальних школах — палестрах, спортсмени відпрацьовували техніку на мішках (називалися korykos) і, щоб уникнути травм під час поєдинків, обмотували ременями руки, зап’ястя й іноді груди.

Бокс у Стародавньому Римі

У Стародавньому Римі існувало два різновиди боксу, і обидві вони походили від етруських традицій. По всьому Римі був популярний народний «бокс», але також існував і гладіаторський варіант бою. Учасниками подібних поєдинків в основному були злочинці і раби, які сподівалися завоювати свободу, але іноді билися вільні люди, аристократи і навіть жінки. Гладіатори билися в своєрідних рукавичках (кестах), іноді з шипами.

Популярність кулачних боїв призвела до того, що навіть імператори почали брати в них участь, першим із них став Нерон.

У 393 році римський імператор Феодосій Великий за наполяганням духовенства заборонив проводити Олімпійські ігри, тому що вони вважалися язичницьким святкуванням, а в 500 році Теодоріх Великий заборонив бокс, як спорт, який ображає Бога: адже символ Бога, людина, піддавалася ударам. Однак цей указ не сильно вплинув на спортивне життя міст, що знаходилися за межами Східної імперії. До того часу Західна Європа перестала бути частиною Римської імперії, і тут бокс залишався популярним протягом Середньовіччя і пізніше. Слід зазначити, що боротьба, фехтування і гонки на колісницях ніколи не потрапляли під заборону.

Друге життя бокс отримав в Англії, де у 1681 р. відбувся перший боксерський матч. Його організував Крістофер Монк. Уже з 1698 р. в Англії почалися регулярні змагання. Лондон став центром боксу, куди почали з’їжджатися боксери з усієї країни. Матчі («зустрічі») відбувалися здебільшого на відкритому повітрі, без рукавичок і без правил. Матч закінчувався, коли боксер уже не міг продовжувати змагання. Зазвичай після падіння суперника на землю напад був заборонений.

Одним із перших чемпіонів був Джеймс Фігг, якого було проголошено чемпіоном 1719 року. Він зберігав цей титул протягом 15 років. У 1743 р. один із його учнів — Джек Бротон склав перші правила для цього виду спорту. За правилами, в боксі можна було використовувати тільки руки і не бити суперника нижче пояса. Після того, як суперник опинявся на землі і не зміг піднятися протягом 30 секунд, бій мав зупинитися.